ГУРБИ - АНТОНІВЦІ

Коли на Сході України війна, на місцях повинні бути люди, які знають, на що здатні і що можуть зробити. Саме це і можна пізнати на «Гурбах – Антонівцях». Там доводиться відмовитись від звичних умов, там ти відчуєш, на що ти здатен, коли навколо тебе немає бетонного лісу. Там можна навчитися злагоджено працювати у команді та виживати протягом 60 годин у дикому лісі, коли у засідці чекає ворог. Теренова гра виховує як особистість, дає можливість відшукати себе, очистити душу та мозок від непотребу – і, можливо, спробувати знайти відповідь на болюче питання, як змінити країну.

Їдучи додому, я багато думав про неймовірну силу цієї гри, про кількість молодих, сильних, розумних і спритних націоналістів України, що живуть у містах, містечках і селах нашої країни і виховують у собі справжніх українців. Гурби-Антонівці далеко не єдина така гра в Україні. Їх проводиться чимало за сприяння Молодіжного Націоналістичного Конґресу і навіть без його участі. Хочеться вірити, що сьогодні і завтра уся ця молодь буде готова встати на захист Батьківщини і неважливо зі зброєю в руках чи без неї, ведучи насильницький спротив чи здійснюючи інформаційне протистояння. Головне, щоб вони були такими ж незворушними і цілеспрямованими, як на Гурбах-Антонівцях вже 11 років поспіль.

Мабуть, ніколи не забуду те відчуття, коли ти є невід'ємною частиною групи. Неважливо, знайомі ми перший день, чи то рік - на Гурбах ми є єдиним цілим, однією командою.

Приїхав ветеран битви 1944 року, розказав, що тут робилось. Помітно як стискаються кулаки і скули. Завершуючи свою розповідь, лунає "Слава Україні! - Героям Слава!"- йде лісом відлуння. Усі зразу випросталися з гордістю. Легко пробіглись мурашки по шкірі. Ось це і є національний дух.

Згуртованість та чітке виконання наказів керівництва, дисциплінованість та витривалість, уміння орієнтуватися за картою і компасом, гнучкість тіла та розуму, прояв цікавих і розумних ідей, ініціативи, сміливості, долання перешкод і поставлених завдань, незважаючи на сон та втому – усе це та багато іншого і називається – молодіжна теренова гра «Гурби-Антонівці».

Тут розумієш, що таке єдність. Коли, сонний, так щільно-щільно тулишся до двох сусідніх спальників із невідомим вмістом, бо так тепло. Коли 2-літрову пляшку згущика передають по колу, як сакральний кубок, і кожен надпиває ковток із тої солодкої чаші єдності. Коли ділишся ложкою, мискою, кашкою, капцями, мріями і проблемами, анекдотами і враженнями. Коли в тебе стільки братів та сестер, що ти не в змозі запам'ятати всіх імен навіть за чотири дні, але від того вони не стають менш рідними.