ГУРБИ - АНТОНІВЦІ

Гурби - це вишкіл самого себе. Прожитий відрізок на Гурбах дає тобі можливість подивитися на себе збоку і оцінити чого ти варта!

Перша гра "Гурби-Антонівці" була як романтична, захоплююча пригода. Бо такого ще ніхто не робив! Реалізувати стандартну ідею пластової теренової гри на два прапори з пов'язками, але на площі 20 км², на 3 дні було захопливо. У 2003 році терен гри ще був досить заболочений, і тоді "Волиняки" виграли завдяки тому, що поставили свій прапор за спорудженим частоколом на міні острові із маленьким лазом на одну людину. Приємно, що ідея теренових ігор широко поширилась за межі Пласту, МНК через різні громадські організації

Мені дуже приємно, що на етапі становлення цієї, вже традиційної, патріотичної гри я долучився до процесу виведення заходу на рівень життєздатності. Приємно, що «Гурби-Антонівці» стали заходом Міністерства молоді та спорту, адже це дійсно взірцевий захід у напрямку патріотичного виховання молоді. І як показав час, ця ідея МНК знайшла відгук у серцях молодих патріотів – бажаючих долучитися до «Гурб» з кожним роком все більше, а драйв, емоції та здобуті враження блискавично поширюються в інформ середовищі. Тож бажаю всім учасникам нових незабутніх вражень! Нехай переможе сильніший!

Гурби - це кузня характерів, де щороку у “вогні” триденної боротьби куються сотні дієвих патріотів.

Коли на Сході України війна, на місцях повинні бути люди, які знають, на що здатні і що можуть зробити. Саме це і можна пізнати на «Гурбах – Антонівцях». Там доводиться відмовитись від звичних умов, там ти відчуєш, на що ти здатен, коли навколо тебе немає бетонного лісу. Там можна навчитися злагоджено працювати у команді та виживати протягом 60 годин у дикому лісі, коли у засідці чекає ворог. Теренова гра виховує як особистість, дає можливість відшукати себе, очистити душу та мозок від непотребу – і, можливо, спробувати знайти відповідь на болюче питання, як змінити країну.

Їдучи додому, я багато думав про неймовірну силу цієї гри, про кількість молодих, сильних, розумних і спритних націоналістів України, що живуть у містах, містечках і селах нашої країни і виховують у собі справжніх українців. Хочеться вірити, що сьогодні і завтра уся ця молодь буде готова встати на захист Батьківщини і неважливо зі зброєю в руках чи без неї, ведучи насильницький спротив чи здійснюючи інформаційне протистояння. Головне, щоб вони були такими ж незворушними і цілеспрямованими, як на Гурбах-Антонівцях!

Згуртованість та чітке виконання наказів керівництва, дисциплінованість та витривалість, уміння орієнтуватися за картою і компасом, гнучкість тіла та розуму, прояв цікавих і розумних ідей, ініціативи, сміливості, долання перешкод і поставлених завдань, незважаючи на сон та втому – усе це та багато іншого і називається – молодіжна теренова гра «Гурби-Антонівці».

Тут розумієш, що таке єдність. Коли, сонний, так щільно-щільно тулишся до двох сусідніх спальників із невідомим вмістом, бо так тепло. Коли 2-літрову пляшку згущика передають по колу, як сакральний кубок, і кожен надпиває ковток із тої солодкої чаші єдності. Коли ділишся ложкою, мискою, кашкою, капцями, мріями і проблемами, анекдотами і враженнями. Коли в тебе стільки братів та сестер, що ти не в змозі запам'ятати всіх імен навіть за чотири дні, але від того вони не стають менш рідними.